STAR-MAN про Винграновский: Первінка [uk] (Классическая проза) 23 12
Первінка мирного життя
Далекі часи. Часи нашого злиденного минулого. Де щасливе дитинство і людей забрала війна.
Як саме вижити за такі часи? Що робити, яку корівчину придбати і як маленькому хлопчику дійти до далекого дому (Попри це, ще залишиться трішки духмяної радості і ворожіння). Через моторошну ніч, крізь рвані рани і осколки війни. Безстрашність і нужденність штовхає нас на це. За це, доля дарує йому охоронця. Яки буде вірним завжди.
Поступово з'їдаючи залишки стріх у селі, ми наближаємося до літечка. Де і будуть харчі, а з ними і щастя та здоров'я. Та поки що чекаємо листоноші, яка несе смерть, яка несе життя. Із фронту, про тих хто там був. Розриваючи мишачі гнізда і рвучи молоденькі паростки на їжу. Поступово зима відступає, а з нею і усе лихе. Приходить найкраща пора і рідна людина. Весна, вона для усього весна! Навіть поховане у могилі зерно воскресає. Дає надію вижити. Вижити і жити далі. Навіть ти хто втратив усе майно, втратив надію...
Ось такі були часи. Дай Бог, щоб вони навіки залишилися лише вітерцем минулого. Не болючими спогадами, бо уже і немає кому і згадувати. Але все таки це наша історія, наше минуле. Тому варто пам'ятати хто ми, і як ми вижили у ці часи.